Практикум з арт-терапії у роботі з дітьми
Ця книга є унікальним результатом практико-методологічного досвіду роботи авторки з дітьми від 6 до 16 років, яка протягом одинадцяти років перебуває на посаді практикуючого психолога-консультанта.
Цей посібник є настільним інструментом для практикуючих психологів, соціальних працівників, спеціалістів дитячих центрів розвитку, а також батьків.
Чітка структура вправ і глибинне методологічне обґрунтування допоможе спеціалісту використати потенціал сучасної інноваційної арт-терапії максимально.
Для кого ця книга
Ця книга для психологів, соціальних працівників та педагогів, котрі займаються розвитком і надають психолого-соціальну допомогу населенню, студентів психологічних та педагогічних вузів. А також, ця книга буде дуже корисна батькам, які прагнуть, щоб їхні діти виросли здоровими, щасливими, відкритими, розкутими, щоб довіряли батькам, щоб взаємовідносини у сім`ї були на найвищому рівні.
Від автора
«Пам’ятайте, що найбільший ресурс для дитячого арт-терапевта — це ваша щира здатність підживлюватися енергією від своєї сім’ї, а потім щедро ділитися нею зі своїми маленькими й дорослими клієнтами. Упевнена, що знання, які ви отримаєте з цієї книжки, розвинуть у вас таку комунікативну компетенцію, як сердечність. Тому що сердечний педагог в потрібний момент зуміє зрозуміти й відчути, що потрібно дати найкращим чином дитині й дорослому.»
О. Тараріна
Цитати з книги
«Дитячий арт-терапевт має бути готовим іноді залізати під стіл, виходити у коридор і здійснювати там якісь ритуальні діяння, когось закопувати в пісок, потім відкопувати. Вам потрібно буде створити якийсь простір, робити навіть дивні речі, до яких з дорослими ви візьметеся лише на десятому занятті, коли вони вже будуть готові до цього простору. Діти в терапії найкраще відгукуються на нестандартні підходи.»
«Коли дорослі дивляться навсібіч і думають: «А що люди скажуть?», вони випадають зі стану глибинного контакту зі своєю дитиною. Вони перестають її розуміти.»
«Коли батьки починають помічати, що у їхніх дітей проявляється сором’язливість, вони не можуть зрозуміти, що відбувається, й починають активно вламуватися в особистісний простір дитини. Насправді, цього робити не можна. Якщо ви хочете сказати щось, щоб дитина вас почула серцем, вам треба знайти до неї підхід.»