Досить звинувачувати себе! Як позбутися почуття провини назавжди

Ця книжка про почуття провини…

Вона звернена до безсвідомого, адже саме в ньому ховається почуття провини. У ній автор ставить актуальні питання формування вини, вигоди вини, структури вини, і, звісно ж, пропонує нові погляди та, без перебільшення, — революційні підходи до розуміння почуття вини. В основу книжки покладені ідеї кармічного менеджменту Майкла Роуча, теорії Потоку Міхая Чиксентміхая і теорія Олени Тараріної мотиваційної провокації як джерела генерації творчості. У ній багато метафор, мабуть, більше, ніж у решті всіх моїх книжок.

Книжку не слід читати швидко: вона створена для роздумів, усвідомлення та дії. Вона допоможе Вам насмілитися на зухвальство й дати собі шанс жити Без Почуття Провини! І це найкраще, що Ви можете зробити для себе за допомогою цієї книжки.

Після роботи з нею Ваше життя обов’язково зміниться. Проте якщо Ви сподіваєтесь просто прочитати цю книжку і магічним чином змінити своє ставлення до почуття провини, то Ви помиляєтесь! Ключові слова — після РОБОТИ з нею!!!

Для кого ця книга

Немає людини, у якої ніколи не було почуття провини, тому книга направлена на широке коло читачів, котрі знайдуть в ній відповіді на питання, що їх давно хвилюють. Книга допоможе мамам захистити себе і дітей від руйнуючого почуття провини. Дозволить підняти самооцінку тих, хто перестав вірити в себе та підняти рівень їх життєвої енергії.

Від автора

«Я зібрала найпередовіші ідеї сучасної психології та особистісного розвитку, котрі перевірені досвідом моєї дванадцятилітньої практики психотерапевта.

Одначе книжка — не панацея, а керування до дії. Ви можете читати у день рівно стільки сторінок, скільки вважатимете для себе достатнім, аби відразу ж застосувати отримані знання на практиці. Лише нетямущий може просто прочитати й нічого навіть не спробувати зробити! Сподіваюся, Ви в курсі цих підступних пасток сучасної літератури: автори пишуть настільки відкрито про важливі, найдавніші, глибинні знання, що людина сліпне від їх усвідомлення й зависає у бездіяльності, живучи уявною ілюзією просвітлення.

Девіз же моєї книжки: «Щоб рибку з’їсти, треба у воду лізти»! Золоті слова!!!»

О. Тараріна