Перфекціонізм — як він шкодить та як його прибрати
Під час Другої світової війни, коли німці відступали, вони мінували картини, які висять криво. Вони знали, що англійські офіцери не зможуть себе втримати і будуть поправляти ці картини, тим самим себе підриваючи. Друзі, а як часто ми в нашому житті, намагаючись вирішити якісь насправді дуже дрібні, непотрібні проблеми, як часто ми себе під час цього підриваємо, а саме підриваємо наш спокій, наше здоров’я і наш кар’єрний успіх.
Але одна науковиця, психологиня Маркін Шерон, у своїй шикарній книзі «Перфекціонізм» каже, що перший критерій перфекціоніста — це людина, яка головним пріоритетом свого життя ставить постійний саморозвиток та зростання. Так само, друзі, і ми, люди, які постійно за саморозвиток, за зростання. Це наша доля, працювати з нашим перфекціонізмом.
Інструмент №1 — Показувати свою вразливість
Є фантастична дослідниця Брене Браун, яка все своє життя вивчає питання недосконалості перфекціонізму і як з цим всім працювати, як насолоджуватися від своєї недосконалості. Вона випустила шикарну книжку, яка називається «Дари недосконалості». Раджу вам для прочитання, але ми сьогодні підемо трошки далі. Я хотів би вам порекомендувати її фільм. Він є на Netflix. Він називається «Call to Courage».
Вона каже, що єдиний вихід вам побороти ваш перфекціонізм — це постійно привчати себе, показувати іншим людям свою вразливість. Справа полягає в тому, що перфекціоністи найбільше бояться осоромитись.
І ми по великому рахунку потрошечки привчаємо себе йти у цей страх. Як, пам’ятаєте, древні стоіки? Вони постійно радять нам думати про найгірший варіант подій. Якщо він станеться — ти готовий. Якщо не станеться — вау, як класно, що це не сталося. І те саме тут ми себе привчаємо показувати іншим нашу вразливість. Тут треба усвідомити одну ключову ідею. Вам дуже не подобається показувати іншим вашу вразливість. І, до речі, це є один з критеріїв того, що у вас занадто великий перфекціонізм, якщо ви намагаєтесь в очах інших бути ідеальними. Проте тут ще треба усвідомити одну дуже важливу річ, яка мені виключно завжди гріє душу. Вона полягає в наступному. Іншим людям дуже подобається, коли ви показуєте їм свою вразливість.
Чи знали ви, що в Древній Персії, коли робили оці славнозвісні килими, останній вузол, який вони вплітали в цей килим, вони спеціально робили помилковим? Такий, що абсолютно не вписувався в весь цей візерунок. Тому що перси вважали, що ідеальне може створити лише Бог. А допоки ми, люди, не є ідеальними, ми маємо, насправді, робити якісь такі помилки. І ця помилка робила цінність цього килима набагато-набагато більшою.
І якщо ми кажемо про нашу з вами вразливість, давайте ще згадаємо як надихаючий приклад японську філософію вабі-сабі. Коли митець створить в стилі вабі-сабі, скажімо, він робить чайник в стилі вабі-сабі. Під кінець, коли робота вже майже завершена, він робить якусь свідому, дуже важливу, дуже велику помилку.
Саме тому, наприклад, чайнички вабі-сабі, вони перекошені завжди. Вони трошки не ідеальні. І, як правило, ціна у таких чайничків разів в десять дорожча.
Тому, перше, ми з вами вчимося показувати свою вразливість. Як би складно нам не було, але потрошечки, даючи собі право на помилку. І я вже наперед бачу, друзі, наскільки це складно буде робити.
Інструмент №2 — Йти від фіксованого типу мислення
Тому давайте перейдемо далі до наступного дуже потужного інструменту. Це книжка «Налаштуйся на зміни» Керол Дуек. Все своє життя вона вивчає одне важливе питання.
Чому деякі люди не зупиняються, продовжують діяти, не дивлячись на те, що вони роблять помилки, те, що вони прогорають, те, що все йде не так, як вони хочуть, і вони йдуть далі. А інші люди зупиняються. Тільки вони бачать першу перешкоду, тільки вони бачать перший дискомфорт від певної діяльності, вони кажуть «стоп, я далі не йду».
Тому що, показуючи свою вразливість, на початку там буде мало цього приємного. І от Керол Дуек стверджує, що вся проблема полягає в тому, що нам з дитинства було нав’язано один з двох типів мислення. Ще раз, друзі, хочу повторити, це не ваша провина, це так сталося, або вам пощастило з вашими батьками, або пощастило з вашими вчителями.
Так от, у вас є зараз один з двох типів мислення. Перший тип мислення — це фіксований тип мислення. Другий тип мислення — це тип мислення, націлений на зростання.
І ми зараз з вами зробимо швидкий тест, щоб перевірити, який з цих двох типів мислення у вас. Наступне твердження. У вас зараз є фіксований рівень інтелекту, який неможливо змінити. Вам від природи дався певний рівень інтелекту, який був, є і буде. У тих, у кого фіксований тип мислення, ви сказали, ну да, все вірно, проти тесту IQ, що називається не по преш. Ті, хто зараз сказав ні, Макс, не погоджують, що значить в мене фіксований, нічого не фіксований. Можна тренувати IQ, можна тренувати пам’ять, можна тренувати музичний слух, навіть якщо вам слон наступив на вухо. Це все абсолютно тренується. Той має тип мислення, який націлений на зростання.
І дуже важливий аспект в роботі над своїм перфекціонізмом — це привчати себе йти від фіксованого типу мислення саме у мислення, яке націлене на зростання. Я тільки що згадав про тест IQ. Чи знали ви, що тест IQ був винайдений у Франції на початку ХХ століття, щоб перевірити, які школяри засвоюють інформацію не так якісно, як інші діти, для того, щоб потім підвищити їх рівень засвоєння цієї інформації. Підвищити їх навички того, як вони засвоюють цю інформацію. І тим самим підвищити їх рівень IQ. Не так, як роблять зараз, коли ставлять лейбл на людину і кажуть — все, в тебе низький IQ, нічого з цим не поробиш.
Ні, поробиш. Поробиш і дуже-дуже багато чого поробиш. Справа полягає в тому, чому дуже важливо запросити оці дві системи мислення і переходити з фіксованого типу мислення в тип мислення націлене на зростання, бо хто дивився мої минулі відео чи читав мої статті, про когнітивно-поведінкову терапію, знає, що нами дуже часто управляють наші глибинні переконання.
Основне провідне глибине переконання будь-якого перфекціоніста полягає у наступному. Моя самооцінка залежить від моїх успіхів. По документах достатньо непогана установка. Але, як показує практика, ця установка насправді і блокує наше зростання. Ця установка блокує те, щоб ми рухалися далі крізь помилки. Вона блокує те, щоб ми рухались, не дивлячись на те, що нам зараз некомфортно, скажімо, показувати свою вразливість.
І про це каже Керол Двек, що перший критерій людини з фіксованим типом мислення — це те, що вона постійно зациклена на результатах. Через те, що для неї пріоритет в житті — це результати, якщо результатів немає або йде провал, неуспіх, вона це сприймає занадто особисто. Яка ж ситуація в типі мислення, яка націлена на зростання? Для нього успіх — це не результат.
Для нього успіх — це викластися на повну і чомусь новому навчитися. Ось, що для нього справжній успіх. Саме тому будь-які перешкоди, будь-які проблеми, будь-які виклики він сприймає вже сам момент, коли він їх проходить, як певний успіх.
У моєму телеграм-каналі я виклав спеціальну табличку відмінностей людини з фіксованим типом мислення і типом мислення, яке націлене на зростання. І ви, друзі, по-перше, ще краще зрозумієте, в чому там відмінність, і ви зможете, використовуючи цю табличку, усвідомлювати, коли певні паттерни вашого мислення все рівно вас більше ведуть в цей фіксований тип мислення, і ви зможете себе повертати у цей тип мислення, який націлений на зростання. Поцікавтеся, і взагалі я у своєму телеграм-каналі даю ще більше цікавої інформації, як бути найкращою версією себе у найкоротший час.
Інструмент №3 — Жити процесом, а не результатом.
Так от, друзі, провідна головна відмінність полягає от у чому. Фіксований тип мислення — це за результат. Тип мислення, націлене на зростання — це за процес.
І тут треба, друзі, усвідомити останню річ. Ми живемо в світі не результатів. Як би дивно це не звучало, але ми живемо в світі процесів.
Саме так. Чи знали ви, що хижак в дикій природі має 20 разів спробувати спіймати здобу, перед тим, як він її спіймає? 20 разів він виходить на полювання. Якщо ми підемо в світ дерев, там статистика ще набагато крутіша.
Приблизно 10 тисяч плодів має скинути дерево, перед тим, як з’явиться хоча б ще одне дерево. І найкраще, що для мене символізує оцей момент того, що ми живемо в світі процесу, і до того ж не простого процесу, а процесу, ти робиш помилка, робиш помилка, робиш невдача. Це фантастична реклама з Майклом Джорданом, одним з найвеличніших спортсменів всіх часів і народів.
І що в цій рекламі каже Майкл Джордан? Він каже, що за свою кар’єру я промахнувся 9 тисяч разів. Я програв близько 300 матчів. Далі мій найулюбленіший момент.
26 разів мені давали право зробити фінальний кидок, від котрого залежала доля цього матчу. І я промахувався 26 разів. І далі він каже, я всю свою кар’єру помилявся, помилявся, помилявся, і саме тому я досягнув успіху.
І кожного разу, коли я дивлюсь ці слова Майкла Джордана, я нагадую собі важливу істину. Як казав засновник IBM, якщо ви хочете пришвидшити ваш успіх, подвойте, будь ласка, кількість ваших помилок.
Ну що ж, друзі, ми можемо робити вже перші висновки, як же нам почати працювати з нашим перфекціонізмом. Перше, плануйте не результат, плануйте процес. Плануйте, що конкретно ви зможете зробити.
Не те, що вам буде на виході, а які будуть конкретні дії. Є такий бізнес-письменник, можливо, ви про нього чули, Роберт Кіосакі, і він все своє життя топить за те, наскільки це важливо уходити з найма і працювати на себе, робити свій бізнес. І от одного дня, мені це дуже запам’яталося і вразило, його запитали, сказали, ну от ви постійно топите за бізнес, а чи знаєте ви, що дев’ять із десяти бізнесів прогорають? Він подивився на цю людину і сказав, все вірно, але чому вас це зупиняє ця інформація, нехай навпаки вона вас надихає.
Все, що вам потрібно, це організувати дев’ять провальних бізнесів, на десятий бізнес ви, що називається, розбагатієте. Фокусуйтеся не на результат, а на процес. Не на те, що дев’ять із десяти бізнесів програють, а те, що мій десятий бізнес, він вистрілить. І все, що залишилося, це зробити просто на всього дев’ять не зовсім удалих спроб. Тому ми фокусуємося, майнсет у нас на процесі. Ми живемо в світі насправді процесів.
Другий важливий момент. І тут ми йдемо в таку певну катастрофізацію, відштовхуючись від нашої першої дослідниці Брене Браун. Дари недосконалості.
Вона приводить дуже класну промову Теодора Рузвельда, американського президента, який сказав, важливо не те, маєте ви успіх, чи маєте ви поразку, важливо те, чи виходите ви кожного дня на арену. Перед тим, як йти в роботу, у ваш перфекціонізм, ви маєте відповісти собі лише на одне питання. Прийміть рішення.
Чи ви готові виходити кожного дня на арену? Чи ви все життя будете сидіти як глядач? Якщо ви прийняли рішення виходити на арену, значить ви прийняли рішення показувати свою вразливість. Ви прийняли рішення постійно лажати, постійно помилятися. І цим самим Брене Браун, до речі, те саме каже і Мартін Шерон у книзі «Перфекціонізм», вони двоє кажуть, що тим самим ви будете завжди прокачувати свою сміливість.
Саме так, друзі, і прокачується наша стоїчна сміливість. Коли ми виходимо на арену, коли ми всім на арені показуємо наші рани, коли ми всім показуємо нашу вразливість, і не дивлячись на те, що через ці рани, через цю вразливість ми постійно маємо якісь помилки, ми йдемо далі. Тому що у нас тип мислення не фіксований.
Ми знаємо, що все в цьому житті можна розвинути. І коли ми це усвідомлюємо, ми розуміємо, що насправді будь-які моменти, які лякають перфекціоніста, а саме це наша недосконалість, вони нас роблять набагато сильнішими і кращими. І тут ми маємо, коли починаємо будь-яку дію і відчуваємо, що нам трошки страшно, що ми хочемо все зробити ідеально, і це нас трошки блокує, тобто ми усвідомлюємо наш перфекціонізм, ми собі кажемо наступне.
Я облажаюся, бо я сьогодні вийшов на арену. Всі, хто виходять на арену, вони лажають. Але облажавшись, я показав свою вразливість цьому світу.
А саме тому я показав свою сміливість і тим самим я переміг. Спочатку треба усвідомити, що в нас є перфекціонізм. Тоді це буде працювати, коли ви будете нагадувати собі цю аформацію, але дуже часто люди, на жаль, цього навіть не усвідомлюють.
Саме тому, ота перша книжка «Перфекціонізм» Шерон Мартін, в кінці цієї книжки вона каже, що найкраща річ для того, щоб ви почали більш усвідомлено ставитись до себе, до свого життя, до свого перфекціонізму, а саме відслідковувати його, є одна фантастична техніка. І ця техніка звучить так. Медитація.
30 днів медитації
Знаю, знаю, знаю. Друзі, ви вже, можливо, трошки втомилися, що я майже кожного відео вам під кінець розповідаю про медитацію. Але зрозумійте, ви мене правильно.
Я так само втомився, бо читаючи дуже багато книжок по саморозвитку, по психології, майже всюди в кінці так само розповідають про фантастичну користь від медитації. Я це знаю по собі, я це знаю по учасникам мого марафону «30 днів медитації». Ми вже зробили 15 плюс наборів.
І кожного разу ми маємо фантастичні результати. Люди починають засипати за 10 хвилин. Уже буквально з перших тижнів у людей суттєво збільшується рівень їх стресостійкості.
І це не просто я вас навчив і далі ви самі. Ні. Я вас навчив і далі кожного дня протягом 30 днів ми збираємося, щоб помедитувати разом, щоб відповісти на всі ваші питання.
Мало того, у нас ще є те, що ми читаємо спільну книжку, дивимося спільний фільм, і кожного вечора ми не тільки розмовляємо про медитацію, а й взагалі обговорюємо питання спокою, більш усвідомленого, стійкого та спокійного життя. Наш марафон 30 днів медитації вже давно переріс у 30 днів спокою. І ви знаєте, друзі, я хочу вам де в чому зізнатися, як мене спіткав перфекціонізм, коли я працював над цим відео.
30 днів медитації
Друзі, оця перша історія про Другу світову, про те, що німці мінували картини і англійські офіцери потім підривалися. Уже перед тим, як випускати цю статтю і відео, я подумав, дай, я перевірю, зроблю невеликий факт-чекінг, чи дійсно це так, і чат GPT мені сказав, Макс, ти знаєш, на жаль, нема достовірних, 100% перевірених фактів того, що це було дійсно так. І я думаю, ну як же так? Мені тепер треба з чогось починати моє відео.
Я не знаю, з чого мені починати. Починаю шукати факти, перероблювати весь сценарій цього відео. А потім я зупиняюся і кажу собі, стоп.
Ну і що? Ну і що, я розкажу цю навіть неперевірену інформацію. Мало того, я не просто розкажу, я ще обіграю це. Я цим самим покажу свою вразливість.
Так, я той ютуб-блогер, який інколи використовує неперевірену інформацію. Чи стають від цього моє відео не такими ідеальними, як би мені хотілося? Так, моє відео дійсно стають не такими ідеальними. І саме тому це є моя робота над перфекціонізмом.
І мені здалося, що саме тому я навіть маю розказати цю історію, яка є не ідеальною, яка є неперевіреною, але вона є. І в контексті нашого відео про перфекціонізм вона показує, що лажати, робити помилки, в цьому нема нічого страшного. Тому, друзі, хочу вчергово вам нагадати, що ви не є ваші результати.
Ви не є вашим успіхом. Вас не визначає ваша полиця, оставлена нагородами. І тут можна задати мені питання, окей, Макс, ну тоді хто я? Я вам скажу, друзі, ви це, по великому рахунку, ваші помилки.
Саме ваші помилки зробили вас тим, ким ви є зараз. Ваші помилки покращили ваше життя, перевели вас на новий рівень життя, загартували вашу стійкість. Тому давайте не будемо боятися показувати свою вразливість.
Давайте не будемо боятися йти в помилки, бо це доля всіх нас, хто кожного дня вирішує виходити на арену. Це був Макс, і ми ще почуємося.
